Дитячий хор «Щедрик» засновано 1971 року у столиці України Києві Іриною Сабліною. З 2004 року його художнім керівником і головним диригентом є заслужений діяч мистецтв України Маріанна Сабліна.

Від перших років існування хор виступав із сольними концертами в Колонному залі ім. М. Лисенка Національної філармонії України та по всій Україні, у філармоніях Росії, Білорусії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Молдови, Латвії, Литви та Естонії.

У 1990-ті роки «Щедрик» починає гастролювати світом і стає справжнім відкриттям для міжнародної музичної спільноти. Його концерти з успіхом проходили у містах 15 штатів США, у Канаді, Німеччині, Польщі, Угорщині, Бельгії, Швеції, Швейцарії, Австрії, Франції та Італії. Овації на честь колективу звучали у найвідоміших залах світу:

• «Mozarteum» (Зальцбург)
• «Beethovenhalle» (Бонн)
• «Roy Thomson» (Торонто)
• «Gasteig» (Мюнхен)
• «Forum» (Леверкузен)
• Камерному залі Берлінської філармонії
• «Musikaliska», «Eric Ericsonhallen» (Стокгольм)
• Великому залі Московської консерваторії ім. П. І. Чайковського
• "Musikverein" Golden Hall (Відень
• "Konzerthaus" Great Hall (Відень) та інших.

У репертуарі хору — ренесансна, барочна та класична музика, обробки пісень народів світу, твори сучасних композиторів.

«Щедрик» брав участь у таких престижних українських і світових музичних фестивалях, як:

• «America Fest» у Де-Мойні (США), 1992
• «КиївМюзікФест» у Києві (Україна), 2000
• Фестивалі камерної музики Ґідона Кремера у Локкенгаусі (Австрія), 2002, 2008, 2011
• III Міжнародний хоровий фестиваль у Ризі (Латвія), 2004
• «Тоніка» у Києві (Україна), 2004
• І Міжнародний осінній хоровий фестиваль у Москві (Росія) до 140-річчя Московської консерваторії, 2005
• «Віртуози» у Львові (Україна), 2006
• «Cantus MM» у Зальцбурзі (Австрія), 2007
• «Cracovia Music Festival» у Кракові (Польща), 2009
• «Beethovenfest» у Бонні (Німеччина), 2010
• «Зустріч зі Славою» — захід у Кронберзі (Німеччина) до дня вшанування пам'яті М. Ростроповича, 2011
• ХХ фестиваль камерної музики у Кронберзі (Німеччина), 2013
• «То Russia With Love» — концерт у Берліні (Німеччина) на підтримку політв'язнів, 2013
• «Leigo Lake» у Лейго (Естонія), 2015
• Фестиваль української музики «Rethinking Europe — Stop One: Ukraine» у Стокгольмі (Швеція), 2017
• VII Міжнародний фестиваль оркестрових і хорових колективів у Флоренції (Італія), 2018
• XIII "Summa Cum Laude" International Youth Music Festival у Відні (Австрія), 2019

В усіх міжнародних конкурсах, у яких «Щедрик» брав участь, він здобув найвищі нагороди:

• Гран-прі Міжнародного хорового конкурсу «Kathaumixw» у Пауелл Рівер (Канада), 1990
• Гран-прі Міжнародного хорового конкурсу в Де-Мойні (США), 1992
• Гран-прі та Золотий диплом XXXVI Міжнародного хорового конкурсу в Мендзиздроє (Польща), 2001
• Золотий диплом найвищого ступеня та Гран-прі I Міжнародного конкурсу «Musica sacra a Roma» у Римі (Італія), 2005
• «Золотий Давид» — Гран-прі VII Міжнародного фестивалю-конкурсу оркестрових і хорових колективів у Флоренції (Італія), 2018
• Перше місце з відзнакою "Видатний успіх" в категорії Treble Choirs / Жіночі хори/ XIII "Summa Cum Laude" International Youth Music Festival у Відні (Австрія), 2019

У спільних проектах «Щедрик» мав честь співпрацювати з видатними музикантами світу — Володимиром Крайнєвим, Ґідоном Кремером, Романом Кофманом, Ґією Канчелі, Іваном Моніґетті, Даніелем Баренбоймом, Мартою Арґеріх та іншими.

Сьогодні у хорі співають понад 150 дітей різного віку, що займаються у відповідних вікових групах. Близько 55 кращих виконавців входять до концертного складу колективу.

Три перших записи «Щедрика» було видано фірмою «Мелодія» на вінілових платівках. Частково репертуар представлений на п'яти компакт-дисках, записаних в Україні. Німецька компанія «Deutsche Welle» випустила диск із записом Різдвяного концерту, з яким «Щедрик» виступав 2011 року у Бонні.

Почесне місце у дискографії займає запис твору «Три маленькі літургії Божественної присутності» О. Мессіана, виконаного «Щедриком» разом з оркестром «Кремерата Балтика» під керуванням Р. Кофмана, що ввійшов до збірки кращих концертів в історії «Фестивалю камерної музики Ґідона Кремера».

Композитор, музичний виконавець, саунд продюсер. Народився у 1987, Ужгород. Закарпатська область, Україна. Зараз проживає у Києві, Україна.

Освіта:

• 2001-2005 – Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора (фортепіано)
• 2005-2010 – Національна музична академія України імені П.І. Чайковського (орган/ фортепіано)

Музика до фільмів:

• «Невидима», реж. Максим Наконечний ( 2017)
• «Намір» , реж. Анна Смолій (2017)
• «Серафима», реж. Марися Нікітюк ( 2017)
• «Новий рік в сімейному колі», реж.Максим Наконечний ( 2018),
• «Іловайськ, Батальйон Донбас», реж. Іван Тимченко ( 2019),
• «Казка про коника», реж. Денис Страшний, Уляна Осовська ( 2019)

Музика до фільму «Невидимий батальйон» - музична композиція в дуеті з Ptakh_Jung , реж. Ірина Цілик, Аліса Горлова та Світлана Ліщинська ( Ptakh_Jung)

2018 – музична композиція до фільму "Без явних ознак", реж. Аліна Горлова (Ptakh_Jung)

Інші музичні композиції та музично-мистецькі перформанси:

2015 – композитор та музичний виконавіець у «Il Caprese» медіа перформанс Ярина Груша та Ольга Гончар.

2015 – співкомпозитор в театральній п'єсі "Двоє", реж. Матільда Марина, прем'єра на ГогольФесті 2015

2015 – Культурно-мистецька резиденція "Над Богом", Вінниця, Композитор та виконавець ( як Quarkmonk) для медіа перформансу «Вогнецвіт» (у партнерстві з VJ Reign та Звучі Дочі) . Куратор: Леонід Марущак

2016 – музична композиція до «Каунаський Реквієм» проект Каунас, Литва. Куратор: Міжнародний Центр фотографії Літвак (Річард Шофілд, Марк Адам Гарольд)

2017 – музична композція та виконання Людина з фотоапаратом" Дзига Вертов (1929), Покровськ, Донецька обл., для проекту Україна «Код міста»

2018 – участь у навчальній програмі Envision Sound для композиторів, що бажають розвивати свої вміння в написанній музики для кіно, Київ, січ. 21-27, 2018

2018 – «Скринька Пандори», аудіо інсталяція для виставки Олекси Манна «Black Period»

2018 – музика до фільму «Людина та Людино-Мавпа» (1930) та виконання за оригінальною партитурою для фестивалю «Німі Ночі», Київ, 2018 (Ptakh_Jung)

2018 – музична композиція і виконання для проекту Class Act (Ptakh_Jung)


Актуальні сольні та групові проекти:

Ptakh – сольний проект електронної музики (2015-по теперішній час)

Ptakh_Jung – iнструментальна музика, дует (композитор, клавішні / програмування), ( 2016-по теперішній час)

Ансамбль нової музики «Рикошет» організований в 1999 році як ансамбль Київської організації Спілки композиторів України. Ініціатором і артистичним директором став композитор Сергій Пілютиков, а учасниками на сьогодні є:
Д. Медоліз - флейта
А.Бойко - кларнет
Д. Любченко - саксофон
М. Білич - скрипка
А. Полтавець - скрипка
А. Павлов - альт
В. Примак - віолончель
В. Лиман - фортепіано
В. Рацюк - диригент

Основна мета ансамблю - пропаганда видатних зразків музики 20-21століть і стимулювання творчої активності сучасних композиторів. Музиканти ансамблю відкриті для всіх стильових напрямків і течій. В репертуарі колективу прозвучало безліч світових прем'єр українських та закордонних композиторів, його репертуар включає сотні камерних творів широкого стилістичного діапазону. З часу свого створення ансамбль дав понад 300 концертів в Україні та є постійним учасником всіх найбільших фестивалів України: «КиївМюзикФест», «Київські Прем'єри сезону», «Форум музики молодих», «Два дні і Дві ночі», «Контрасти», «Харківські асамблеї ». Ансамбль регулярно співпрацює з Gaudeamus Contemporary Music Centre (the Netherlands), Donemus Publisher (the Netherlands), Pro Helvetia (Switherlands), Посольством Австрії в Україні, за допомогою яких організував серії концертів сучасних нідерландських і шведських композиторів в Україні, а також виконав «Місячного П'єро» А.Шенберга. У 2003 році ансамбль був нагороджений грантом Президента України і здійснив запис музики до медіа-проекту художника І.Галана «Оркестр - нова реальність». Брав участь в міжнародних фестивалях "Дні нової музики" (Молдова), "Охридське літо" (Македонія), «Інший простір» (Росія), в 2012 дав авторський концерт композитора В.Сильвестрова в Гамбурзі (Німеччина).

Джазовий гурт RÉMI PANOSSIAN TRIO робить пристрасний і ліричний джаз з рок-енергією та веселим грувом. Відкритість тріо до нових звуків завоювала різноманітну аудиторію протягом серії альбомів та концертів. Геніальний та еклектичний джаз, який веде публіку за собою в унікальну експериментальну подорож.

На фестивалі Bouquet Kyiv Stage- 2021 група представить свій ювілейний альбом Odd We Trust - вшанування живої енергії, якої тріо з Франції зобов'язаний своїм успіхом.

Визнаний критиками альбом був відібраний FIP Radio в «Списку лютневих альбомів», після чого відбулася пряма трансляція «Jazz Live» на TSF Jazz і «Open Jazz» на радіостанціях France Musique, тоді як треки Seven Hills і Vengeance Tardive зайняли гідне місце на «Jazz for Work »і« Jazz Now »на плейлистах Deezer і плейлистах« State of Jazz »на Spotify.

Альбом досяг 550000 стрімів в Інтернеті.

Склад:
Ремі Паносян фортепіано
Максим Дельпорте - контрабас
Фред Петітпрез - барабани

Наталія Половинка - українська співачка, актриса театру і кіно, режисер, педагог.

Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка, Заслужена артистка України.
Засобами театру та музики творить унікальну художню територію проявлення пісні як категорії життя, духовної категорії.
Закінчила Вінницьке музичне училище ім. М. Леонтовича та Львівську національну музичну академію ім. М. Лисенка по класу фортепіано у професора Марії Тарнавецької;
Навчалась театру у видатного театрального режисера Єжи Гротовського в Центрі Є. Гротовського в Понтедері, Італії; пізніше - в Майстрів театру: Клім (Володимир Клименко), Сергій Ковалевич, Валерій Більченко.

• Представниця українського традиційного співу у всіх його жанрах.
• Виконавиця класичної музики та сучасної української академічної музики: В. Сільвестрова, А. Загайкевич, В. Полєвої, Б. Фроляк та ін.
• Засновниця, художній керівник та актриса Театрального Центру «Слово і голоС» у Львові з 2010 р.
• Автор і лідер Міжнародного театрального фестивалю Традиції ДРЕВО.
• Актриса в Театрі ім. Леся Курбаса (1988-2007), в ГОМО «Майстерня пісні» 2003-2010), у Івано-Франківському Найіональному драм.театрі
• Автор численних музично-театральних проектів
• Автор унікальної методології роботи з голосом актора: майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єлльському університетах США, Уельському – Великобританія, педагог «Ательє» Міжнародного Інституту Є. Гротовського (Польща).

Головні ролі в кіно:

• "Брати. Остання сповідь", реж. Вікторія Трофіменко, Приз «За кращу головну роль» ММКФЄ;
• х/ф «ТЕРА» реж. Нікон Романченко;
• х/ф «Мати Апостолів», реж. Заза Буадзе;
• д/ф «ІРМОС", «Повернення" реж. Сергій Цимбал.

Співпрацює з Міжнародним Інститутом Є.Гротовського (Польща), Державною чоловічою хоровою капелою хлопчиків та юнаків «Дударик»(Львів), Державною чоловічою хоровою капелою ім. М. Ревуцького (Київ), з музикантами: Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, Єжи Єрмінь, Ярослав Мигаль, Клаус Кугель, Петрас Вішняускас, Володимир Сіренко, Теодор Кухар та ін.

CD:

• «Homo Ludens»
• «Ірмос»
• «День перший»
• «Пісні вітру»
• «У неділю рано. Саундтрек до вистави»
• "Пасха красеная"

Лауреат численних міжнародних театральних фестивалів, Лауреат премій СТДУ, іменних премій Міського голови Львова та ЛОДА

Національний президентський оркестр — державний духовий оркестр створений в листопаді 1991 року. Засновником і художнім керівником — головним диригентом оркестру став Народний артист України Анатолій Молотай.

З оркестром у різні часи співпрацювали Лев Колодуб, Іван Карабиць, Євген Станкович, Анатолій Солов'яненко, квартет «Явір», хор Національної опери України, капела «Думка» та багато інших виконавців та музичних колективів.

Сьогодні Національний президентський оркестр - це унікальний творчий колектив нашої Держави, в якому гармонійно поєдналися духовий, камерний, симфонічний, естрадно - симфонічний склади оркестру та Біг-бенд, що дає можливість застосовувати в своїй творчій діяльності різні жанри та стилі музичного мистецтва, гідно представляти національну музичну культуру України у світовому мистецькому просторі.

Dennis Adu Quintet є одним з найбільш яскравих і затребуваних джазових колективів України. Квінтет грає як авторську музику, засновану на стилях майстрів джазу: Dizzy Gillespie, Freddie Hubbard, Clifford Brown, Wayne Shorter, Lee Morgan, Kenny Dorham, Booker Little, Tad Dameron, Nicholas Payton, Walace Roney, Roy Hargrove, Herbie Hancock, Freddie Hubbard, так і джазові стандарти в оригінальних аранжуваннях. Найчастіше вибір музикантів орієнтований на музику 50х-60х рр. Превалюючі стилі: свінг, бі-боп, хард-боп, нео-боп, мейнстрім, модальний джаз, straight ahead jazz.

Лідер Dennis Adu Quintet - один з найбільш затребуваних музикантів свого покоління. Володар першої премії Міжнародного конкурсу молодих виконавців Dо # Dж junior 2009. Як лідер записав 2 альбоми "Influences" (2017) і "Sunlight Above The Sky" (2020). Як сайдмен записав понад 20 альбомів з українськими і закордонними джазовими музикантами. Також Денніс є викладачем і бендлідером оркестру Джазового Факультету Київської Муніципальної Академії Музики ім. Р.М Глієра. На даний момент актуальні проекти в яких грає Денніс це - Dennis Adu Quintet, Денніс Аду Септет, Денніс Аду Біг-Бенд. Квінтет Дениса Дудко, Буду-Бенд.

На фестивалі музиканти зіграють мелодії з останнього альбому "Sunlight Above The Sky", а також джазові стандарти в авторських аранжуваннях.

Склад:

• Денніс Аду - труба, флюгельгорн,
• Дмитро Александров - тенор саксофон
• Олександр Малишев - фортепіано
• Олександр Ємець - контрабас
• Павло Галицький - барабани і тарілки

Алла Леонідівна Загайкевич — українська композиторка.
Авторка численних музикознавчих статей , володарка багатьох ґрантів і нагород. Поєднує роботу в академічних концертних жанрах (симфонічна, камерна, електроакустична музика, камерна опера) та в сучасних мультидисциплінарних проектах (аудіо-візуальні інсталяції, перформанси, музика до кінофільмів і театральних вистав).

Отримала освіту в Київській консерваторії та Паризькому інституті IRCAM.
У 1986-1998 була учасницею фольклорного гурту «ДРЕВО».
В 1997 р. за підтримки Міжнародного фундації Сороса заснувала першу в Україні Студію електроакустичної музики в Національній музичній академії України.

Є кураторкою міжнародних проектів електроакустичної музики «Електроакустика», «ЕМ-візія» (з 2003 року), головою Асоціації електроакустичної музики України в CIME/ICEM. Менторка міжнародного проекту електроакустичної музики "Sound around me" в Відні (2019 р.).

Має відзнаку Української кіноакадемії "Золота Дзига" в номінації "кращий композитор 2017 р." Переможець експертного голосування національного рейтингу «Знято в Україні» в номінації "кращий композитор 2016 - 2018 рр."

Лауреатка Державної премії ім. О.Довженка, премій ім Л. Ревуцького та ім.М. Лисенка.

Лауреатка Міжнародного конкурсу електроакустичної музики "Musica Nova"(Прага), номінантка The New York Innovative Theatre AWARD за музику до спектаклю "FARE WATER NIGHT" театру Yara Arts Group (2014).

Авторка статей в наукових виданнях «Українське музикознавство», «Organised Sound", "Musiktext", "Музика", "Науковий вісник НМАУ", "Часопис НМАУ", "Критика".

Лівіо Мінафра
«Музика Мінафри - це музика обміну та контамінації, багата східними перегуками, мінімалістичним змістом, з етнічними посиланнями. Ви можете визначити це як джаз, але це обмежувальне визначення. Звичайно, імпровізація, миттєвість - це опорні балки », - говорить журналіст Амедео Фурфаро.

Лауреат важливої італійської премії «Кращий джаз» у 2005, 2008 та 2011 роках, Лівіо Мінафра в основному виступає сольно, а також брав участь у багатьох престижних співпрацях як піаніст, композитор, аранжувальник та акордеоніст. Одночасно він здобув чотири музичні ступені: класичне фортепіано, оркестрація для джазу в консерваторії Барі та музична композиція в консерваторії Матера.

На сьогодні він випустив фортепіанні сольні альбоми "La Dolcezza del Grido" (Leo Records - Великобританія), "La Fiamma e il Cristallo" (Enja Records - De), "Sole Luna" (Incipit Records - It) та лідер Лівіо Мінафра 4et, "Сюрприз !!!" (Enja Records - De).

Інші важливі колаборації включали Луїса Мохоло, Кіта та Джулі Тіппетс, Марко Маркович, Паоло Фресу, Боббі Макферріна, Джанлуїджі Тровезі, Роланда Неффе, Джеррі Гонсалеса, Френка Лондона, Маріо Шиано, Сергія Курьохіна, Пола Резерфорда, Пеппе Барру, Люсілу Галеацці, Мікеле Ломуто, Даніеле Сепе, Фахраддін Гафаров, Дарко Рундек, Альдо Капуто, Мішель Годар, Флавіо Болтро, Еван Паркер, Ла Вілла Барокка, Євгенія Черказова…

У віці 38 років він гастролював і виступав на всіх континентах .В даний час Лівіо викладає джазове фортепіано в консерваторії в Барі, Італія.

Євгенія Черказова - професорка національної музичної академії України імені П.І.Чайковського. Лауреат Всеукраїнського та міжнародних конкурсів, володарка Кубка «Гран прі» (Франція). Народна артистка України, професор, завідувач кафедри баяна і акордеона Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, засновниця оркестру акордеоністів Grand Accordeon.

Вікторія Польова — українська композиторка, член Національної спілки композиторів України . Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2018) .
Працює у симфонічному, хоровому, камерно-інструментальному жанрах. Ранній період творчості Вікторії Польової пов'язаний із естетикою авангарду та полістилістикою (балет «Гагаку», «Трансформа» для симфонічного оркестру, «Anthem» для камерного оркестру, «Епіфанія» для камерного ансамблю, кантати «Ода Горація» і «Світе тихий»). З кінця 1990-х її музика стилістично тяжіє до так званого «сакральному мінімалізму» ( Арво Пярт , Генрик Гурецький , Петеріс Васкс , Джон Тавенер). Значний період творчості Вікторії Польової пов'язаний із вивченням та втіленням у музиці богослужебних текстів.

Твори Вікторії Польової виконуються на таких сценах, як Бетховенський фестиваль у Бонні (Німеччина), Фестиваль камерної музики у Локенхаузі (Австрія), Фестиваль Юрія Башмета у Мінську (Білорусь), Пасхальний фестиваль Валерія Гергієва у Москві (Росія), фестиваль «Камерна музика поєднує світ» (Кронберг, Німеччина), Дрезденський музичний фестиваль, зали Берлінської та Кельнської філармоній (Німеччина), Театр Шатле (Париж, Франція), Рудольфінум-Дворжак зал (Прага, Чехія), Concert Auditorio Nacional de España (Мадрид, Іспанія), George Weston Recital Hall (Торонто, Канада), Yerba Buena Theater (Сан-Франциско, США), Oriental Art Center (Шанхай, Китай), Seoul Art Center (Корея), Esplanade Concert Hall
(Сінгапур), фестивалі сучасної музики в Україні , РФ , Швеції , Фінляндії , Швейцарії , Італії, Франції, Польщі, ОАЕ , США , Перу, Чилі.

У 2010, поруч з такими композиторами, як Гія Канчелі , Валентин Сильвестров , Леонід Десятников, Олександр Раскатов, Олександр Вустін, Віктор Кісін та Георгс Пелеціс, Вікторія Польова взяла участь у міжнародному проекті Ґідона Кремера «Мистецтво інструментовки», присвяченому Йоганну Себастьяну Баху та Глену Гульду.

У 2011 Вікторія Польова на запрошення Ґідона Кремера стала композитором-резидентом XXX фестивалю камерної музики у Локенхаузі (Австрія).
Вікторія Польова — лауреатка Мистецької премії «Київ» ім. Артемія Веделя (2013),
міжнародного конкурсу «Spherical Music» (США, 2008), Премія імені Бориса Лятошинського (2005), Всеукраїнського конкурсу композиторів «Псалми Третього Тисячоліття» (I премія, 2001), Премії ім. Левка Ревуцького (1995).

Її твори публікуються швейцарським видавництвом «Sordino Ediziuns Musicalas».

Заснований у 1963 році, Київський камерний оркестр займає поважне місце серед камерних оркестрів світу. В минулому ним керували такі визначні диригенти, як Антон Шароєв та Ігор Блажков. З 1990 року головним диригентом оркестру став Роман Кофман.Артисти оркестру – це блискучі музиканти, яких відрізняє висока дисципліна, артистизм, найвища музична і виконавська майстерність. Мистецькою подією у 134-му сезоні були концерти циклу «Роман Кофман і його друзі».

Це був справжній фестиваль видатних митців із різних країн Європи, який привернув увагу любителів класичної музики. У цьому своєрідному виконавському фестивалі брали участь видатні майстри музичного Олімпу - Наталія Гутман, Володимир Крайнєв, Гідон Кремер, Ліана Ісакадзе, Ерік Курмангалієв, Маквала Касрашвілі, Олексій Любимов, Сергій Стадлер, Наум Штаркман, Борис Пергаменщиков, Вікторія Лук'янець. Багато із цих солістів брали участь у великому музичному фестивалі «Гранди мистецтва» у Львові, художнім керівником якого був Роман Кофман, а Київський камерний оркестр протягом сезону 1998-1999 років був базовим колективом.У листопаді 2004 року компакт-диск Київського камерного оркестру (диригент – Роман Кофман) із записами Бенджаміна Бріттена отримав нагороду "Supersonic", яку авторитетний музичний журнал «Піцикато» (Люксембург) надає кращому диску.Київський камерний оркестр гастролював у Кореї, Німеччині, Франції, Нідерландах, Австрії, Бельгії, Великій Британії, Іспанії, Португалії, Польщі, Швейцарії, Туреччині, Сполучених Штатах Америки, Мексиці, Японії.Київський камерний оркестр активно пропагує музику українських композиторів в Україні та за її межами. У репертуарі оркестру – твори В. Бібіка, Є. Станковича, М. Скорика, В. Сильвестрова, Л. Колодуба, В. Польової, В. Рунчака, Ю. Ланюка, О. Щетинського та інших. У 2009-2010 роках оркестр здійснив цикл концертів «Український авангард», в якому поряд із творами відомих вітчизняних композиторів прозвучала музика молодих українських митців.Протягом останніх сезонів Київський камерний під орудою Романа Кофмана провів низку концертних циклів, а саме: «Всі симфонії Бетховена» (2006-2007), «Всі симфонії Шуберта» (2007-2008), «Великі імена» (2008-2009), «Всі симфонії В.А. Моцарта» (2009-2010). У останньому циклі більшість симфоній Моцарта були виконані в Україні вперше. З листопада 2020 року головною диригенткою Київського камерного оркестру є Заслужена діячка мистецтв України Наталія Пономарчук.

Піаніст і композитор. Він дебютував у Карнегі-Холі в 2010 році. Зараз Аксель багато гастролює в Азії та Європі. Аксель Кольстад - митець-резидент Метьє. Народився в 1981 році в Осло (Норвегія), закінчив бакалаврат у професора Сігурда Слеттебрека в Норвезькій музичній академії в Осло в 2006 році. Отримав ступінь магістра в цій же академії, а також у професора Слеттебрека , виконуючи фортепіанні твори Джорджа Гершвіна. Виступав з сольними концертами в Талліні, Латвії, Росії, Португалії, Франції, Англії, Німеччині, Італії, США, Японії, Китаї, Індонезії, Таїланді, Норвегії, Швеції, Данії, Фінляндії, Мексиці, Австралії, Туреччині, Румунії, Угорщині, Україні, Польща. Як соліст оркестрів Росії, Польщі, України, Норвегії. Він відомий своїми віртуозними варіаціями історичної музики в поєднанні з гумором та стендапами.

Кольстад брав участь у найбільших фестивалях камерної музики в Норвегії, а також багато виступав в Естонії, зокрема на телебаченні та радіо. З аншлагом та бурхливими оваціями відбувся його дебютний концерт Кольстада в Карнегі-Холі в жовтні 2010 року.

Кольстад вивчав композицію у Вольфганга Плагге і з 17 років вже виконував власні віртуозні твори для фортепіано в багатьох країнах світу. Він також диригував багатьма своїми оркестровими творами. Американська преса назвала його "Новим Віктором Борге". Шведська преса назвала його "Ференцом Лістом нашого часу".

Юрій Андрухович – знакова постать сучасної української літератури, провідний український поет, прозаїк, есеїст, «Патріарх Бу-Ба-Бу». Живе і працює в Івано-Франківську.

1985 р. разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував знамениту поетичну групу Бу-Ба-Бу (Бурлеск-Балаган-Буфонада), котра яскраво продемонструвала успішний приклад творення соціокультурного міфу.

Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) та «Пісні для мертвого півня» (2004).

У центрі прозового доробку – романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «замість роману» «Таємниця» (2007), «Лексикон інтимних міст» (2011), «Коханці Юстиції» (2018).

Есеїстика Андруховича на сьогодні видана збірками – «Дезорієнтація на місцевості» (1999) та «Диявол ховається в сирі» (2006).

Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.

Серед низки літературних нагород – премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина, 2000), Спеціальна премія миру ім. Еріха-Марії Ремарка (Оснабрюк, Німеччина, 2005), Ляйпцизька книжкова премія до європейського порозуміння (2006) та Літературна премія Центральної Європи «Анґелус» (Вроцлав, Польща, 2006), лауреат Премії імені Ханни Арендт (2014, Німеччина), Медаль Гете (2016), лауреат Премії Вілениці (2017, Словенія).

Гурт "Сон Сови"

Цей гурт являє собою ретельно продуману суміш контрольованого божевілля із стилів – академічна музика, джаз, електро. Як говорять самі учасники групи, це музика для ще не знятого кінофільму.

Репертуар групи є авторським, за винятком вільних інтерпретацій декількох відомих музичних творів. Як з класики, так і з сучасної музики. Головною особливістю звучання є поєднання тенор-саксофона, віолончелі та синтезаторів. У руках музикантів групи, як пише відоме видання "Harper' s Bazaar", ці інструменти створюють дивовижну музику на стику класики, джазу, академічного авангарду, електроніки і навіть кабаре. Переважно композиції "Сон Сови" інструментальні, але є і вокальні номери.

Членами групи є музиканти, що брали участь у великій кількості колективів і що мають солідний гастрольний досвід. Євгенія Смолянінова (віолончель) є постійним учасником Першого Українського Імпровізаційного Оркестру, групи QARPA (Ірена Карпа), а також ви можете почути її віолончель в студійних записах Вопплі Відоплясова, ТНМК, Крихітки, Беz Обмежень. Активно продовжує співпрацювати з українськими передовими проєктами авангардного і сучасного мистецтва, такими як UKHO, брати Радзецькі.

Михайло Сарана (саксофон) брав і бере участь в таких колективах як Drum & Tuba Band, Qarpa, Jazz Animal, JT Fresh, Музична лабораторія, New Brain Trio, Ассаи Джаз, Олег Скрипка і Оркестр Либідь. Його ж гру можна відмітити в студійних записах Фоззі (ТМНК), ТНМК, Land Forces Orchestra, Аніко Долідзе.

Фронтмен групи Кирило Цуканов (плейбек, клавіші, перкусія) довгий час працював у відділі пошуку(A & R) представництв EMI, Warner і Universal в Україні. Співпрацював з такими виконавцями як Dave Gahan, Placebo, Korn, Andru Donalds, David Guetta у рамках українських концертів цих виконавців.

Сон Сови - одні з співзасновників жанру поезофонія. В цьому жанрі виступали з Іреною Карпою, Остапом Ступкою, Майклом Щуром та, власне, з Юрієм Андруховичем.

Гурт "Сон Сови" у складі:

• Євгенія Смолянінова – віолончель
• Михайло Сарана – саксофон, голос
• Кирило Цуканов – ударні, синтезатори

Heinali - псевдонім українського композитора та художника звуку Олега Шпудейка.

Почавши проект на початку 2000-х рр. , із кількох альбомів, що вийшли як окремі самостійні альбоми, Heinali отримав широке міжнародне розуміння завдяки співпраці з американським поетом Меттом Фінні. Місце перетину літературного виступу Фінні з гучною електронікою Шпудейко дають, за словами Bandcamp, «саундтрек для втечі від вовків через замерзлу тундру в уповільненому замріяному русі» . У період з 2011 по 2017 рік Фінні та Шпудейко тріумфально випустили три спільні альбоми потужних поетичних колажів.

Сольні альбоми Шпудейко за останнє десятиліття також представляють мінливий, непередбачуваний артистизм, що процвітає у силі та забезпеченості. Його випуски на електронному лейблі Injazero Records у Лондоні / Стамбулі, відповідно - Anthem і Iridescent, викликали величезне визнання з боку преси та радіо в усьому світі, відзначивши прихід Heinali як особливого та важливого голосу в експериментально-електронному музичному середовищі. "Бездоганне почуття інтриги, ностальгії та дива", - пише журнал FACT. Uncut описав Гімн як "занурювальне ... повторне входження в утробу матері".

Співачка Назгуль Шукаєва — одна з самих незвичних постатей на джазовій, академічній та андеграунд ній сцені України. Народжена у Казахстані та закохана в Україну, в якій живе вже 17 років.

Назгуль Шукаєва має рідкісний діапазон голосу: від горлового співу до сопрано, що дозволяє їй виконувати як аутентичний фолк, джаз, так і сучасну академічну музику. Наразі вона єдина в Україні та Казахстані жінка, що володіє давньою технікою горлового співу «кай», поєднуючи її із сучасною манерою звуковидобування.

Цінителі музики знають Назгуль також завдяки етно / джазовому проекту «Asia Tengri» і співпраці з Греммі-номінантом, піаністом Джоелом Холмсом (Joel Holmes). Назгуль - лідер інтернаціонального музичного проекту «ASIA TENGRI», який об'єднав носіїв різних культурних традицій навколо ідеї передати музикою багатий і самобутній характер Середньої Азії.

Andrzej Jagodzińskі -композитор і аранжувальник. Грає на фортепіано, акордеоні, валторні.

Його кар'єра розпочалася традиційно для музикантів класичної музики і з тих пір інтерес не згасає. Пройшовши всі рівні своєї музичної освіти з валторни в Інституті музики імені Фредеріка Шопена у Варшаві, він п'ять років був членом оркестру Польського радіо і телебачення. У цей час він став цікавитися джазовими студіями на фортепіано. За короткий час він знайде свій, неповторний стиль.

З самого початку своєї джазової кар'єри Анджея Ягодзінського шукали провідні польські джазові групи, включаючи Old Timers, Swing Session, String Connection, квартет Збігнева Намисловського, квартет Януша Муняка, квінтесенція та квартет Яна Пташина Врублевського. У 1987 році він розпочав співпрацю з провідною польською джазовою вокалісткою Евою Бем.

У 1993 році він сформував своє класично-джазове тріо, до якого увійшли Адам Чегельський (Acoustic Bass) та Чеслав (Little) Бартковський (Барабани), які, використовуючи свої класичні корені та багаторічний джазовий досвід, створили унікальний "Ягодзинський звук", поєднавши ці два світи музики.

Його альбом "Шопен", що отримав популярність і був найбільш продаваним, вийшов у 1994 році, завоювавши бажану нагороду "Fryderyk" (польська "Греммі") в польському шоу-бізнесі, а також "Кращий запис '94" за опитуванням читачів журналу Jazz Forum. , і лавровий вінок «Меломани '94», вручений Асоціацією шанувальників джазової музики в Лодзі. Цей альбом став не тільки запрошенням Ягодзінського на світову сцену джазової музики , але й підтвердив його переконання, що поєднання джазу та класичної музики буде успішним.

Визнані виступами тріо, його композиції створили джерело натхнення для класичних музикантів, інструменталістів, вокалістів, а також камерних оркестрів. Його «Фортепіанний концерт соль мінор» для джазового тріо та симфонічного оркестру став кульмінацією його звучання та натхнення, а також класично побудованим твором для джазового тріо, трьох джазових вокалістів та класичного змішаного хору.

Результатом останнього натхнення "Ягодзін" стало створення музичного альбому присвяченого майстру поліфоній Йоганну Себастьяну Баху під назвою "Andrzej Jagodziński Trio – Bach", а також черговий проект із використанням джазових елементів та музики Баха для джазового квартету та оркестру. Обидві прем'єри відбулись у 2020 році у Варшаві / Польща.

Першого в історії виконавця, номінованого на Греммі мандолініста у категорії «Найкращий соліст в інструментальній музиці», Аві Авіталя порівнювали з Андресом Сеговією за його першість в майстерності гри на мандоліні та з Яшею Хейфіцем за неймовірну віртуозність. Пристрасний і "вибухово харизматичний" ("Нью-Йорк Таймс") у живому виконанні, він став рушійною силою в популяризації мандоліни. Широкий репертуар і винахідливість Авіталя призвели до співпраці з музикантами, серед яких Ксенія Сидорова, Джованні Солліма, Махан Есфахані, Крістіан Безуйденхаут, Аліса Сара От, Андреас Шолл, Доверський квартет, Новий датський квартет, Бруклін Райдер, Омер Кляйн (джазове піаніно), Омер Авітал (уд / басист), акторка Мартіна Гедек та грузинський театр ляльок, Будругана Гагра. Його назвали "портретним митцем" на музичному фестивалі Шлезвіг-Гольштейн, BOZAR у Брюсселі та Дорнмут Консертхаус (Острів часу) і він регулярно виступав на таких великих фестивалях, як Аспен, Зальцбург, Танглвуд, Сполето, Равенна, MISA Шанхай , Челтнем, Верб'є та Цинандалі.

Авіталь виконав понад 100 нових творів для мандоліни, додавши нові твори до репертуару Анни Клайн, Авнера Дормана та Джованні Солліми та камерні п'єси Девіда Брюса та Олени Кац-Чернін. В цьому сезоні він представить світову прем'єру концерту для мандоліни Дженніфера Хігдона з Мюнхенською філармонією під диригентством Кшиштофа Урбанського.

Унікальний митець «Дойче Граммофоон-Гезеельшафт», його шостий альбом для лейбла "The Art of Mandolin"(« Мистецтво мандоліни») виходить у цьому сезоні, слідом за записами соло Баха (2019), Авіталь зустрічає Авіталя (2017) з оуд / басистом Омером Авіталом, Вівальді (2015) , альбом власних транскрипцій Авіталя концертів Баха та «Між світами» (2014), перехресна узагальнена камерна колекція, що досліджує зв'язок між класичною та традиційною музикою. Він також записував для Naxos та SONY Classical.

Авіталь користується великим попитом також як соліст- виконавець. Він виступав з оркестрами по всьому світу, працюючи з диригентами, такими як Зубін Мехта, Кент Нагано, Осмо Ваньська, Ютака Садо, Джонатан Коен, Ніколас Макґеган, Омер Меїр Велбер, Тон Купман та Джованні Антоніні, оркестром Цюріха Тонхалле, Симфонічним оркестром ВВС, Оркестром Національної академії Санта-Чечилія, Німецьким симфонічним оркестром Берліну, Національним оркестром Ліону, Ізраїльською Філармонією, Симфонічним оркестром Йоміурі, «Резіденсі» та Гаагським філармонічним оркестром.
Кожного сезону він гастролює декілька разів в США, працюючи з оркестрами,як Чиказький симфонічний оркестр, Камерний оркестр Лос-Анджелеса, оркестром Seattle Symphonу і, Симфонічним оркестром Балтимора, Les Violons du Roy- французсько-канадійським камерним оркестром , Камерним оркестром Орфея та The Knights( Лицарі).

Народившись в Беер-Шеві на півдні Ізраїлю, Авіталь почав вивчати гру на мандоліні у віці восьми років і незабаром приєднався до успішного молодіжного оркестру мандоліни, заснованого та керованого його харизматичним учителем, скрипалем російського походження Сімчею Натансоном. Навчався в Єрусалимській музичній академії та консерваторії Чезаре Полліні в Падуї у Уго Орланді. Переможець престижного Ізраїльського конкурсу в Авіві в 2007 році.
Авіталь - перший мандолініст в історії змагань, який отримав таку шану. Він грає на мандоліні, виготовленій ізраїльським лютьє Аріком Керманом.

Оркестр "New Era Orchestra" був заснований у 2007 р. у м. Київ, Україна, Тетяною Калініченко, яка з того часу виконує обов'язки співзасновника, арт-директора і диригента оркестру.

Тетяна Калініченко зібрала в єдиному колективі талановитих українських музикантів Нової Генерації, справжніх зірок, здатних тонко відчути музику і донести до слухачів красу і майстерність свого унікального стилю та манери виконання.

New Era Orchestra працює із найславетнішими світовими сольними виконавцями, з-поміж яких Джошуа Белл (скрипка, США), Сара Чанг (скрипка, США), Кіт Армстронг (фортепіано, США), Аві Авіталь (мандоліна, Ізраїль-Німеччина), Крістоф Зітцен (перкусія, Австрія), Андрій Бєлов (скрипка, Україна-Німеччина), Діно Салуцці (бандонеон, Аргентина), Даньюло Ісідзака (віолончель, Німеччина) та ін.

Водночас New Era Orchestra активно підтримує обдарованих українських солістів Нової Генерації, таких, як Кирило Шарапов (скрипка), Андрій Павлов (скрипка), Артем Полуденний (віолончель), Сусанна Карпенко (виконавиця народних пісень).

New Era Orchestra відкриває для української публіки імена композиторів, що стали еталонами на світовій музичній сцені. New Era Orchestra вперше в Україні виконав музику таких композиторів, як Джон Адамс (США), Філіп Ґласс (США), Майкл Наймен, Джон Тавенер, Макс Ріхтер (Велика Британія), Авнер Дорман (Ізраїль), Яніс Ксенакіс (франція), Такасі Йосімацу (Японія), Артур Маскатс (Латвія) та ін.

Крім того, оркестр здійснив прем'єрне виконання творів Гії Канчелі (Грузія-Бельгія), Хоакіна Родріго (Іспанія), Ясусі Акутаґави (Японія), Джованні Солліми (Італія), Вітольда Лютославського та Кшиштофа Пендерецького (Польща), Добрінки Табакової (Болгарія), Пітера Брейнера (Словакія) та інших.

У 2018 році відбувся справжній прорив – New Era Orchestra стали першими українцями, що виступили на всесвітньо відомому швейцарському фестивалі "September Musical" за 73 роки його існування.

У 2019 році логічним продовженням міжнародної співпраці New Era Orchestra став проєкт "Musical Bridges" за підтримки Українського культурного фонду, Посольства Австрії в Україні, Австрійського культурного форуму в Києві та Благодійного фонду «Повір у себе». Проєкт "Musical Bridges" працює над формуванням успішних зв'язків між талановитими українськими та іноземними музикантами, щоб увести Україну до світового музичного простору.

У 2019 році на фестивалі Bouquet Kyiv Stage, що проводився на території стародавнього Софійського собору в Києві, було представлено унікальний зрілий проєкт "Ukrainian Seasons", створений Тетяною Калініченко на стику класичної та української народної музики.

Їхня музика надихає, руйнує бар'єри й стереотипи, розширює обрії і пробуджує нестримну життєву та творчу енергію.

Історія міжнародного фестивалю розпочалася в Києві ще в травні 2013 року, коли "Каштановий рояль" провів перший в Україні конкурс піаністів-аматорів. Більше 20 аматорів взяли участь у першому конкурсі, а декілька лауреатів отримали можливість виступити з оркестром наступного року. Фестиваль започаткував серію концертів "Майстри та аматори разом".

На другому фестивалі у 2014 році, фестиваль розширив свою діяльність та відкрив Конкурс юних піаністів та Конкурс викладачів "Виконавська майстерність", а також представив нову категорію — "Соло з оркестром".

Переможці фестивалю виступають з концертами на різноманітних концертних майданчиках та беруть участь у культурних подіях Києва, як-от: Дом Майстер Клас, Мистецький центр "Шоколадний будинок", Національний музей історії України, Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Софійський собор, Києво-Могилянська академія, Київський будинок вчених, Книжковий Арсенал, Гогольфест та інші.

Фестиваль співпрацює з різними оркестрами, які беруть участь у конкурсних та концертних програмах: Камерний оркестр «Батуринська скарбниця», Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України, Національний президентський оркестр. З 2018 року також співпрацює з європейськими музичними фестивалями, і деякі з лауреатів Конкурсу юних піаністів отримують запрошення та представляють "Каштановий рояль" на Klassiek op het Amstelveld у Нідерландах, Stage4Kids у Німеччині, та International FEURICH Competition в Австрії.

Заснований у 1990 році. Артисти хору – професійні співаки, випускники музичних академій та університетів України. Керівник хору – Микола Гобдич, здобув освіту в Київській консерваторії. У програмах хору – національна та зарубіжна музика середньовіччя, бароко, класицизму, романтизму та сучасності.

Камерний хор "Київ" провів понад півтори тисячі концертних виступів на сценах 21-ї країни світу:

США, Канади, Ірландії, Шотландії, Валії, Англії, Франції, Голландії, Бельгії, Німеччини, Австрії, Італії, Данії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Польщі, Угорщини, Білорусі, Росії, України.

Співав у Карнегі Холі (Нью-Йорк), Вашингтонському Національному соборі, Концертному залі Університету Дж.Мейсона (Вашингтон); Рой Томпсон Холі, Вестон Речитал Холі та Корні Холі (Торонто); Концертному залі ВВС (Лондон); Нотр-Дам'ах та Катедральних соборах у містах Франції (Париж, Руан, Реймс, Амьєн, Стразбург, Шартр, Нансі, Гавр, Ліль, Дієп, Метц); Костелі св. Христа (Варшава); у філармоніях Утрехта, Роттердама, Амстердама (Сoncertgebouw), Берліна, Мінська, Москви (ім. П.Чайковського), Києва; Berliner Dom; концертному залі Tivoli, Marmorkirke та Domkirke (Копенгаген); Oscars Church (Стокгольм); оперних театрах Мінська, Києва.

Рецензії на виступи Камерного хору "Київ" опублікували "The New York Times", "The Washington Post", "The Glasgow News", "Normandie", "Der Tages Spiegel Berlin", "Műnchener Merkur", "Copenhagen Post" (Данія), "Голос України" та ін.

Було випущено 50 компакт-дисків із записами національної та зарубіжної музики, більшість з яких записано вперше.

На базі колективу створена "Бібліотека хору "Київ" – серія нотних видань національних хорових партитур від середньовіччя до сучасності. Каталог "Бібліотеки" налічує понад двісті найменувань, серед яких дванадцять нотних збірок повних зібрань творів українських композиторів, виданих вперше.

Ujif_notfound (electronics) - художник нових медіа, музикант, у 2007 р. заснував проєкт Ujif_notfound. Співзасновник першої школи new media art – BLCK BOX. Засновник артпростору Kontrapunkt. Резидент лейблу експериментальної музики KVITNU.Основним напрямком діяльності є створення мультимедійних систем на основі алгоритмів кінетичного зв'язку між людиною і програмою.

"Живі" виступи засновані на генерації звукових і візуальних потоків в режимі реального часу. Використовуючи написані попередньо програми (патчі) Ujif_notfound створює унікальний аудіо-візуальний простір, який існує тільки під час виконання, і точне відтворення якого майже неможливе. Такий підхід має широке функціональне використання для створення інсталяційних інтерактивних середовищ в будь-яких просторах, як фізичних, так і віртуальних.

PHOTINUS STUDIO була започаткована художниками та музикантами — Лєрою Полянськовою, Георгієм Потопальським, Максом Роботовим та Іваном Світличним.

Основний напрямок діяльності студії: розробка та створення світлових, звукових, інтерактивних інсталяцій та об'єктів, сценарії та режисура мультимедійних шоу, мапінг, робота з VR, цифровими технологіями й мистецтвом. Проєкти співзасновників студії брали участь у міжнародних художніх виставках: Венеційська бієнале, transmediale Vorspiel (Берлін, Німеччина), Digital Cultures (Варшава, Польща); музичних та світлових фестивалях: Strichka Festival (Київ), Ostrov Festival (Київ), Kyiv Lights Festival.

Низка проєктів була створена на замовлення компаній SigmaBleyzer, Motorola, INTEL, Держадміністрації міста Києва (реалізація музично-світлових шоу відреставрованих у 2017 році фонтанів на Майдані Незалежності).

Edward Sol - саунд-артист, звукорежисер. Почав записувати експериментальну музику, саундтреки та радіо-постанови у 90-х, з 2001 року випустив близько 50 релізів на платівках, CD та касетах на лейблах в Європі, Британії та США.

Має у доробку музику для театра та кіно, спільні альбоми з такими майстрами експериментальної музики, як Frans de Waard, Brume, Lasse Marhaug, Howard Stelzer, Altar of Flies, Alan Courtis та інші.
Є власником декількох музичних видавництв: Sentimental Productions, Quasi Pop та Village Tapes.

В музичній діяльності артиста важливе місце займають окремі методи, практики та властивості, характерні для футуризму 20 ст.: усвідомлена динаміка, жорсткість, нехтування шаблонами і правилами, волюнтаризм, не-академізм, неприхована експресія тощо.

Крім того, базовим технічним прийомом артиста є "ретро-футуристичний" метод, типовий для авангардової музичної традиції 40-50 х років 20 ст. - звуковий монтаж, колажування магнітної плівки, шумова композиція, звуко-арт.

Другий соліст балетної трупи Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка.

У репертуарі танцівника партії:
Джеймс ("Сильфіда" Х. Левенсхольда)
Блазень ("Лебедине озеро" П. Чайковського)
Бенволіо ("Ромео і Джульєтта" С. Прокоф'єва)
Розбійник ("Буратіно" Ю. Шевченка)
Друг Франца ("Віденський вальс" на муз. Штраусів)
Воєначальник ("Юлій Цезар" на муз. О. Респігі)
Індійський танок ("Баядерка" Л. Мінкуса) та інші.

Володарка ІІ премії XII Міжнародного конкурсу артистів балету в Сеулі (Південна Корея, 2019 р.).

У 2011 році закінчила Київське державне хореографічне училище і була прийнята в балетну трупу Національної опери України імені Т. Г. Шевченка.

У репертуарі танцівниці партії:
Одетта - Оділія, па де труа, Наречена («Лебедине озеро» П. Чайковського)
Прицеса Аврора («Спляча красуня» П. Чайковського)
Жізель, Па де де, Монна («Жізель» А. Адана)
Попелюшка (однойменний балет С. Прокоф‛єва)
Клара, Іспанська лялька, Пастушка («Лускунчик» П. Чайковського)
Егіна ("Спартак" А. Хачатуряна)
Кларисс («Дама з камеліями» на музику Л.В. Бетховена, І. Брамса та інш. композиторів)
Герда («Снігова королева» на муз. П. Чайковського та інш. композиторів)
Па де труа, джампе («Баядерка» Л. Мінкуса)
Подруга, Вулична танцівниця («Дон Кіхот» Л. Мінкуса)
Пахіта, Солістка у Гран па з «Пахіти» Л. Мінкуса
Клара ("Віденський вальс" на муз. Штраусів)
Русалка водяна («Лісова пісня» М. Скорульського)
Клеманс («Раймонда» О. Глазунова)
Одаліска («Корсар» А. Адана)
Солістка (« Клас-концерт» на муз. О. Глазунова, О. Лядова, А. Рубинштейна, Д. Шостаковича)
Джульетта («Radio & Juliet» на муз. Radiohead)
Сьомий вальс, Мазурка («Шопеніана» на муз. Ф. Шопена) та інші.

Гастролювала в Японії, Канаді, Китаї, Німеччині, Росії, Естонії, Казахстані, Франції та інших країнах.

Заслужений артист України (2017 р.).

Лауреат міжнародних конкурсів артистів балету: І премія та золота медаль на ІІ Міжнародному конкурсі Юрія Григоровича «Молодий балет світу» в м. Сочі ( 2008 р., Росія), ІІІ премія на XII Міжнародному конкурсі артистів балету та хореографів у Москві (2013 р.).

Закінчив Донецьку державну хореографічну школу (2005 р., педагог Ю.Цибульський) та Київський хореографічний коледж (2008 р., педагог – заслужений артист України Є. Кайгородов).

З 2008 р. – соліст балету Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, з 2013р. – соліст Національної опери України імені Т. Г. Шевченка.

Партії:
Принц Зігфрід («Лебедине озеро» П. Чайковського)
Альберт («Жізель» А. Адана)
Принц, Паріс («Попелюшка», «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва)
Базіль, Солор («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса)
Жан де Брієн («Раймонда» О. Глазунова)
Золотий раб («Шехеразада» М. Римського - Корсакова)
Юнак («Шопеніана» на муз. Ф. Шопена)
Перелесник («Лісова Пісня» М. Скорульського)
Фігаро («Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта)
Франц («Віденський Вальс» на музику Штраусів)
Джон («Грек Зорба» М. Теодоракіса)
Степан («Лілея» К. Данькевича)
Александр («Дама з камеліями» Л.В. Бетховена, І.Брамса та інш. композиторів)
Кай («Снігова королева» на муз. П. Чайковського та інш. композиторів)
Мельник («El sombrero de tres picos (Трикутний капелюх)» М. Д. Фальї)
Бусгосу («Ночі в садах Іспанії» М. Д. Фальї)
Голохвастий ("За двома зайцями" Ю. Шевченка)
Юлій Цезар (однойменний балет на муз. О. Респігі)
Данте (однойменний балет на музику різних композиторів)
Дафніс («Дафніс і Хлоя» М. Равеля)
Коров'єв («Майстер і Маргарита»)
Єгер («Білосніжка та семеро гномів» Б. Павловського)

Гастролював у Великобританії, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, Румунії, Японії, Південній Кореї, Греції, Австрії, Угорщині.

Вокальний ансамбль сучасної музики Alter Ratio («альтер раціо», з лат. – інше мислення) був створений в 2010 році з метою виконання сольних, ансамблевих та хорових творів ХХ – ХХІ ст. Своїм основним завданням колектив вважає розширення меж академічного вокального виконавства, знайомство з нетрадиційними вокальними техніками, сценічним досвідом.
Alter Ratio – це школа виховання альтернативної виконавської свідомості, гнучкої та рухливої, готової до всього нового у сфері сольного й хорового співу, відкритої до сміливих композиторських та режисерських експериментів. Ансамбль є учасником наступних фестивалів: Міжнародний фестиваль «Київ Музик фест» (м. Київ), Міжнародна Пасхальна асамблея (м. Київ), «Контрасти» (м. Львів), форум «Донкульт» (м. Київ), Всеукраїнський фестиваль камерного хорового мистецтва ім. Віктора Іконника (м.Київ), «ГогольFest» (м. Київ), Фестиваль Нової музики на «Книжковому арсеналі». Також бере участь в різноманітних проектах культурно-освітнього центру «Майстер-клас», Мистецького Арсеналу, музичної агенції «Ухо».
За час свого існування ансамбль виконав значну кількість українських та світових прем'єр творів українських та зарубіжних композиторів. Серед них: М. Баранаускас, Л. Беріо, Б. Бріттен, В. Германавічус, М. Коломієць, Б. Кутавічус, Д. Лігеті, С. Луньов, Р. Мажуліс, М. Монк, Г. Пелецис, К. Пендерецький, Ф. Пуленк, А. Пярт, С. Райх, О. Ретинський, Д. Тавенер, М. Фелдман, М. Шалигін, О. Шимко, та інші.
В 2013 р. ансамбль здобув Гран-Прі міжнародного вокально-хорового конкурсу «Victoria» (м.Київ). В 2013−2014 рр. здійснив запис компакт-диску творів сучасного українського композитора Святослава Луньова «The Noel Consort» (концерт для хору на теми традиційних різдвяних пісень). В 2017 р. ансамбль видав компакт-диск «Mariologia» з творами сучасних українських композиторів − Максима Коломійця (Україна), Святослава Луньова (Україна), Олексія Ретинського (Україна/Австрія), Максима Шалигіна (Україна/Нідерланди).
Художній керівник − Ольга Приходько

Український літературний критик, літературознавець, радіо- і телеведучий, лектор численних освітніх проектів, автор книги «Ціна питання». Входить до складу Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. А ще він – куратор літературної сцени на Bouquet Kyiv Stage.

Євгеній має абсолютний літературний слух і незаперечний авторитет у сфері літературної критики, є блискучим знавцем української та світової словесності; він визначає і формує сучасний український літературний канон, культивує добрий смак та викликає гостру зацікавленість у читачів, глядачів і слухачів. Євгеній сам міг би бути непересічним літгероєм, що продав душу дияволу в обмін на геніальність і шалений успіх, однак нечистому просто нема чого запропонувати, окрім того, що Стасіневич і без нього має.

Євгеній Стасіневич є куратором першої літературної сцени на фестивалі Bouquet Kyiv Stage: він добрав учасників, визначив теми і тези для дискусій, сформулював концепцію нічних поетичних читань – з тим, щоби кожна подія стала знаковою. Гостям фестивалю залишається лиш затамувати подих і насолоджуватись причетністю до творення історії сучасної української літератури.

Мартинов Антон Петрович (нар. 6 серпня 1988, Київ) — український підприємець, співвласник та директор видавництва «Наш формат» (2012-2019). У 2016 році увійшов до рейтингу «Люди Нового Времени» журналу «Новое время» «за популяризацію світових інтелектуальних бестселерів в Україні».

Сьогодні Антон керує власним видавництвом «Лабораторія», яке спеціалізується на найкращих літературних новинках в жанрі нон-фікшн.

Польський журналіст і репортер. Вивчав журналістику та політологію у Варшавському, а також Стамбульському університетах. Стажувався в турецькій службі телеканалу CNN. Повернувшись до Польщі розпочав кар'єру на телеканалі ТВН24. 2006 року приєднався до команди Gazeta Wyborcza, потім працював у редакції Dzien Dobr ТВН. За свої репортажі отримав кілька важливих відзнак. У 2007 році – нагороду Melchiora за статтю про невідоме обличчя Туреччини, у 2008 році – нагороду Amnesty International за матеріал «Це з любові, сестро», що розповідає про драматичні події з життя жінок у Туреччині – жертв «вбивств честі». У 2011 році – став лауреатом Нагороди імені Беати Павляк та був номінований на Літературну нагороду «Nike» за книжку «Вбивця із міста абрикосів» та «Репортажі з Туреччини», які написав після бесіди із терористом Мехметом Алі Агджоєм та його родиною. Статті Вітольда Шабловського на турецькі теми були також відзначені премією Європейського парламенту. Разом з дружиною Ізабеллою Мейз написав книжку «Наша нова ПНР». У 2014 році видав книгу «Танечні ведмеді». У 2016 році опублікував цикл розмов з очевидцями Волинської трагедії, яка була перекладена Андрієм Бондарем і видана у 2017 році у «Видавництві Старого Лева» під назвою «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині». У 2020 році у світ побачила нова книга «Як нагодувати диктатора», яка розповідає історії життя п'ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття через спогади їхніх кухарів.

Поетеса, перекладачка-аматорка з арабської. Народилася 1978 року в містечку Карло-Лібкнехтівськ (нині Соледар) Донецької області. Дитинство провела в Харкові й Дамаску (Сирія). Закінчила філологічний факультет Харківського національного університету імені Василя Каразіна, там же захистила кандидатську дисертацію з української літератури (2004). Закінчила також магістратуру Київського інституту сучасної психології та психотерапії за спеціальністю клінічна психологія (2020).

Лауреатка літературних премій «Смолоскипу» (2006, 2007 років), друкувалася в часописах, альманахах, антологіях. Авторка збірки «Ніч чужинців» (2018), що увійшла до переліку найкращих книжок року за версією ПЕН та в короткий список рейтингу «Літакцент року — 2018». Поезії перекладалися польською, литовською, англійською мовами та івритом.

Мама двох синів. Живу та працюю в Києві.

Марічка Паплаускайте шеф-редакторка онлайн-журналу Reporters, співзасновниця групи видань The Ukrainians, репортерка, редакторка, медіатренерка, авторка дуже цікавої книжки "Бог дивовижних людей та інших грішників"

Наталя Гуменюк — українська журналістка-міжнародниця, письменниця. Спеціалізується на міжнародній політиці та конфліктах. Як незалежна кореспондентка висвітлювала головні політичні та соціальні події у понад 50 країнах — Європі, на Близькому Сході, Азії, Східній Африці, Америці, а також на пострадянському просторі. Співпрацює з низкою українських та закордонних видань. З 2001 по 2011 працювала на різних українських телеканалах (Новий канал, ICTV, 5 канал, К1, Інтер). У 2013 – 2020 рр. — спецкореспондентка hromadske, 2015 – 2019 рр. — голова ГО «Громадське телебачення», ініціативи українських журналістів зі створення суспільного мовлення в Україні, та Hromadske International. З 2020 року працює шеф-редакторкою новин зі стратегічного планування на Суспільному мовленні. Авторка книги «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції» (2015) про про розвиток подій в арабському світі після «арабської весни» та «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму» (2020), в якій висвітлювала події в Криму протягом 2014-2019 років.

Олег Сенцов – український кінорежисер, сценарист, письменник. Лауреат Премії імені Андрія Сахарова за свободу думки, Премії Американського ПЕН імені Барбари Ґолдсміт "Свобода писати", Національної премії України імені Т. Шевченка. Був незаконно ув'язнений Російською Федерацією з травня 2014 року і засуджений російським судом до 20 років позбавлення волі. Звільнений у вересні 2019 року в рамках обміну в'язнями між Україною та Російською Федерацією. Автор збірок оповідань "Жизня" та "Маркетер", романів "Купіть книжку – вона смішна", "Другу також варто купити". А також двотомного видання "Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки", куди входить збірка малої прози і тюремний щоденник, який автор вів протягом 145 днів голодування.

Олександр Михед – письменник, куратор мистецьких проектів, літературознавець. Вибрані есеї та фрагменти творів перекладено десятьма мовами. Арт-директор видавництва ArtHuss. В якості відповідального редактора підготував до друку близько 20 видань. Автор художніх книжок «Амнезія» (2013), «Понтиїзм» (2014, довгий список премії «Книга року ВВС-2014»), «Астра» (2015, довгий список премії «Книга року ВВС-2015»), арт-буку «Мороки» (разом із художницею Сонею Мельник, 2016), збірки оповідань «Транзишн» (2017), нон-фікшн дослідження «Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн» (2016), та «Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід» (2020, Київ, видавництво «Наш формат») — Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Перший наклад книги розійшовся менше, ніж за місяць

Герасим'юк Олена — українська поетеса, письменниця, громадська діячка, волонтерка. Парамедик добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Авторка книжок «Глухота», «Розстрільний Календар», «Тюремна Пісня».

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу нагороджена державною медаллю «За врятоване життя».

Ольга Дубчак — кандидатка філологічних наук, фахова редакторка, літературна редакторка, аудіо-редакторка і головна редакторка видавництва «Віхола»

Поет, перекладач, літературознавець, есеїст.

Автор поетичних збірок «Жертвоприношення великої риби» (1998), «Полуднева лінія» (2004), «М'яч у пітьмі» (2008), «Адам» (2012), «Зимовий король» (2018). Книжки вибраних поезій виходили в Німеччині, Польщі, Чехії, Болгарії, Росії. Вірші та есеї загалом перекладені 18-ма мовами.

Автор тексту до альтернативного путівника Львовом Awesome Lviv (Київ: Основи, 2016, разом з Анною Процук). Упорядник двомовної українсько-болгарської антології «Український поетичний авангард» (2018; спільно з Олегом Коцаревим та Юлією Стахівською), антології сучасної есеїстики "Ковчег «Титанік»" (2020).

Перекладає художню і наукову літературу з англійської, білоруської, болгарської, македонської, польської, російської мов. Серед авторів, яких перекладав, – Дерек Волкотт, Джеймс Тейт, Чеслав Мілош, Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Ґеорґі Ґосподінов.

Був програмним директором Міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові (2006–2007), співкоординатором фестивалю «Дні перекладу» (Київ, 2015). В 2016–2018 рамках Форуму видавців у Львові курував спеціальний проект «Історії іншості» (цикл публічних інтерв'ю з письменниками та інтелектуалами, що мають досвід соціального відчуження), з 2019 курує проект «Жива сцена» (сценічні читання сучасної європейської драматургії). Брав участь у багатьох літературних та перекладацьких подіях в Україні і за кордоном, виступав також як перформер, співавтор синтетичних мистецьких проектів та поетичних фільмів. Як вокаліст був учасником етно-джазових проектів разом зі співачкою Уляною Горбачевською.

Лауреат Літературної премії «Привітання життя» ім. Б.І. Антонича (1997), Премії Посольства Республіки Польща в Україні за найкращий переклад року з польської мови (2007), Премії Губерта Бурди для молодих поетів зі Східної та Центральної Європи (2009), Премії Фонду Лесі і Петра Ковалевих (2013), відзнаки «За заслуги перед польською культурою» (2014), книжкової премії «ЛітАкцент» (за книжку «Зимовий король», 2018), спеціальної відзнаки Премії Львова – Міста літератури ЮНЕСКО (за переклад роману Ольги Токарчук «Книги Якова», 2020), двічі був фіналістом Літературної премії ім. Джозефа Конрада (2013, 2015).

Член редколегій літературознавчого журналу «Porównania» (Познань), наукового збірника «Проблеми слов'янознавства». Віце-президент Українського ПЕН.

Кандидат філологічних наук, викладач польської мови та історії польської літератури у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, лектор Українського католицького університету та Центру літературної освіти (Litosvita).

Народився у 1978 році у Львові. Автор десяти книг прози. Також викладає творче письмо.
Серед іншого, брав участь у програмі Gaude Polonia, де працював під кураторством польської романістки, лауреатки Нобелівської премії Ольги Токарчук, а також став лауреатом програми Bank Austria Literaris.

Петро Яценко отримав численні національні літературні відзнаки, зокрема, "Нові автори" (за роман "Йогуртовий бог") та "Смолоскип" (за повість "Мар'яна, або Дерево бодхі"). Його роман "Повернення придурків" було поставлено на сцені Чернігівським молодіжним театром у 2016 році. Роман Яценка "Нечуй. Немов. Небач" отримав першу премію Міста літератури UNESCO (2018).
Романи Петра Яценка "Магнетизм" та "Львівська сага" перекладені польською мовою".

Тамара Горіха Зерня — українська письменниця. Авторка роману «Доця» (2019), відзначеного як книга року BBC. Тамара відома своєю волонтерською діяльністю.

З 2014 року Тамара Дуда була волонтером у зоні АТО. За волонтерську діяльність була відзначена грамотою мера Києва.

«Доця» — це перший роман письменниці. Він був опублікований у видавництві «Білка». Події в книзі відбуваються 2014 року під час російсько-української війни на сході України. Планується екранізація роману.

Кандидат філософських наук. Докторант в університеті Мартина Лютера (Гале, Німеччина). Перекладач (англійська, німецька, італійська). Серед перекладених авторів: Ґумбрехт, Аґамбен, Віко, Фіхте тощо. Наразі працє над першим перекладом українською мовою «Світу як волі та уявлення» Артура Шопенгавера.

Борис Філоненко – мистецтвознавець, куратор харківської галереї Come in, викладач Харківської школи архітектури та співзасновник видавництва IST Publishing. Цього року Борис курирував Другу бієнале молодого мистецтва, яка проходила у Харкові.

Максим Стріха — український науковець, громадський та політичний діяч, перекладач, письменник; доктор фізико-математичних наук, професор.

Закінчив радіофізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1983 року працює в Інституті фізики напівпровідників НАН України ім. В. Є. Лашкарьова. Створив послідовну теорію оптичних і рекомбінаційних переходів у реальних напівпровідниках з дефектами, деформаціями, неоднорідностями складу.

З початку 1980-х років захоплюється художнім перекладом. Великий вплив на формування М. Стріхи як перекладача справило знайомство з Григорієм Кочуром. В перекладах М. Стріхи виходили поетичні й прозові твори Данте, Чосера, Марло, Вордсворта, Колріджа, По, Свінберна, Вітмена, Дікінсон, Стівенсона, Кіплінга, Єйтса, Т. С. Еліота, Ередіа, Буніна, Брюсова, Гумільова, Мандельштама, Мараї, Мілоша, Хадановіча, інших класичних та сучасних авторів.

Автор книги віршів «Сонети та октави» (1991), двох літературознавчих монографій, численних літературно-критичних і літературознавчих статей. У перекладознавстві сформулював і обґрунтував концепцію націєтворчої функції українського художнього перекладу.

З кінця 1980-х років — у громадсько-політичному житті. Один з учасників створення Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (член обраного в 1989 р. першого складу ревізійної комісії ТУМ), депутат першого демократичного скликання Київради (1990—1994).

Андрій Бачинський народився у місті Калуші на Івано-Франківщині. У дитинстві мав два захоплення — читати пригодницько-фантастичні книжки і конструювати різноманітні радіоприлади. Закінчив радіо-технічний факультет «Львівської політехніки». Але врешті перше дитяче захоплення перемогло, і інженер-конструктор електронних приладів перетворився на дитячого письменника. Перша книжка «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки» побачила світ 2011 року. У 2014 та 2017 роках у «Видавництві Старого Лева» вийшли дві частини популярної дитячої пригодницької книги «Детективи в Артеку». 2015 року підліткова книжка Андрія Бачинського «140 децибелів тиші» («Видавництво Старого Лева») стала переможцем премії Дитяча Книжка року ВВС.
Шоста книжка Андрія Бачинського — підліткова повість «Ватага Веселих Волоцюг увійшла до короткого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2018. Згодом у "Видавнцитві Старого Лева" вийшли книжки Андрія «З Ейнштейном у рюкзаку" та «Трикутник Зевса». Обидві ці книжки у форматі пригодницької повісті розповідають підліткам про науки – фізику та геометрію.

Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж».
У 2021 році друком вийшла книга для дітей «Делфі та чарівники». Це перша книжка однойменного циклу. Жанр - фентезі.
Працює з різними літературними жанрами та формами. Пише поезію. Наразі, готується до друку збірка віршів «Тимчасово невстановлені».
Лауреат багатьох літературних конкурсів, тексти відзначені «Смолоскипом», «Гранословом», літературною премією імені Олеся Ульяненка, конкурсом «Новела по-українськи», Open Ukraine та «Коронацією слова».
Живе і працює в Одесі.

Українська письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка.

Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми національної ідентичності і ґендеру. Перший роман Забужко, «Польові дослідження з українського сексу», один із «засадничих текстів української літератури пост-радянського періоду». Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює у жанрі нон-фікшн. Вона також звертається до української історії ХХ століття. Її найвидатніший, за оцінками української та зарубіжної критики, роман, «Музей покинутих секретів» (2009), перекладений шістьма мовами, — це родинна сага, де присутні три ключові для української історії епохи — Друга Світова війна, 70-ті роки, ранні 2000-ні. Зокрема, авторка приділяє багато уваги епосу УПА (Української Повстанської Армії), демонізованої радянською історіографією. Важливою рисою письма Оксани Забужко є його зверненість до світу, спрямованість не лише на внутрішню аудиторію, доступність для західного читача. Найвідоміша книга Оксани Забужко у жанрі нон-фікшн — «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007). У цьому безпрецендентному для України інтелектуальному бестселері, по-перше, українська культурна історія осмислена через Лесю Українку, жіночу постать, як «Іншого», з постколоніальної точки зору. По-друге, Забужко пише про роль і свідомість української шляхти.

З ім'ям Оксани Забужко пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

Ікона своєї галузі - одна з найбільш вшанованих літературних авторок у Скандинавії, перекладена на понад 40 мов, фінсько-естонська письменниця-драматург Софі Оксанен (1977 р. н.)Софі Оксанен, яку "Таймс" називає "літературним явищем", з часу свого проривного роману "Чистка" не раз доводить, що вона панує в питаннях людської драми, як в історичних так і в сучасних, в питаннях, які хвилюють читача . «Собачий парк» - шостий роман Софі Оксанен.

Нагороди

• Шорт-лист премії Опери Fedora 2021
• Почесна медаль Української асоціації у Фінляндії, Фінляндія 2021
• Почесна медаль шевальє від Ордену мистецтв та літератури Франції 2019
• Номінована на премію "Нова академія" з літератури Швеція 2018 року
• Шорт-ліст премії Посол фінської культури (The Gala of the Century) Фінляндія 2017
• Довгий список Міжнародної Дублінської літературної премії Ірландія - « Коли голуби зникли» 2017 рік
• Шорт-лист премії літератури ім. Юного Алексіса Фінляндія – Норма 2016 рік
• Велика премія Будапешта Угорщина 2013
• Північна премія Шведської академії Швеція 2013 р
• Орден Лева Фінляндії - медаль Про Фінляндія Фінляндія 2012
• Французька премія продавця книг у Франції - Пухдістус «Очищення» 2012 рік
• Шорт-ліст Міжнародної Дублінської літературної премії Ірландії - Пухдіста «Очищення» 2011 рік
• Шорт-лист премії «Зелена гвоздика» Великобританії - Пухдістус «Очищення» 2011 рік
• Шорт-ліст Prix Médicis France - Пухдістус «Очищення» 2010 рік
• Орден Хреста Терри Маріанської (IV клас) Естонія 2010
• Європейська книжкова премія Франція - Пухдістус «Очищення» 2010 рік
• Премія Північної Ради з літератури Північні Ради - Пухдістус «Очищення» 2010 рік
• Премія «Феміна» кращий закордонний твір Франція - Пухдістус «Очищення» 2010 рік
• Prix du roman Fnac Франція - Пухдістус «Очищення» 2010 рік
• Нагорода Рунеберга, Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2009 рік
• Премія Фінляндії - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Премія Калеві Єнтті, Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Нагорода Міки Валтарі, Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Нагорода SSKK за визнання Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Нагорода "Крістійна року" Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Премія Великого фінського книжкового клубу Фінляндія - Пухдістус «Очищення» 2008 рік
• Шорт-лист премії Рунеберг, Фінляндія – «Сталінські корови» 2004 рік

З 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де з 2019 року очолює посаду Головної режисерки театру.

У 1999-2004 рр. навчалася в Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "перекладач". У 2008 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, режисерський факультет, курс народного артиста України, народного артиста Росії, професора Едуарда Митницького. Поєднує творчу і викладацьку діяльність (у 2008-2013 роках – в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, на режисерському курсі Едуарда Митницького; від 2018 року – художній керівник курсу режисури). З 2011 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, де з 2019 року очолює посаду Головної режисерки театру. У 2016 і 2018 роках була членом журі Міжнародного фестивалю Edinburgh Fringe (Великобританія). У 2016 році Тамара Трунова стала переможницею конкурсної театральної програми Taking the Stage. Вистава "Саша, винеси сміття" за п'єсою Наталії Ворожбит зайняла 1-е місце в рейтингу "Київський рахунок-2017", а "Погані дороги" за п'єсою Наталії Ворожбит – 1-е місце в рейтингу "Київський рахунок-2018", за виставу "Пасажир у валізі" Тамара Трунова була нагороджена дипломом "За елегантність режисерської форми" на І Всеукраїнському фестивалі молодої режисури імені Леся Курбаса (2012). Вистава "Погані дороги" стала переможцем II- го Всеукраїнського театрального фестивалю-премії "GRA" в номінаціях: найкраща драматична вистава, найкраще музичне рішення, найкраща режисерська робота (2019). Тамара Трунова як авторка п'єси "Улун" брала участь у Фестивалі молодої драматургії "Любимівка", де отримала особливу відзнаку журі (2017). Театральна премія "Київська Пектораль": вистава "Том Сойєр" була номінантом як "Найкраща вистава для дітей" (2008), вистава "Пасажир у валізі" за п'єсою У. Хуба "Близько ковчега о восьмій" (2012) стала лауреатом в номінації "Найкраща вистава для дітей", вистава "Дві панянки у бік півночі" була номінована як "Найкраща камерна вистава" (2013).

Вистави, створені Тамарою Труновою у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра

• «Том Сойєр», п'єса Я