"Тканина часу" — це інсталяція з натурального полотна, на якому вплетені голоси та дотики різних століть. В основі — фрагмент зі стародавнього Радзивіллівського літопису XI століття: події, коли Київ опинився під загрозою печенізького нападу, але князь Ярослав зібрав військо, переміг ворога й установив мир. У часі нинішньої війни цей уривок набуває нового звучання — як свідчення сили й здатності до захисту, що передається з покоління в покоління.
На тканину нанесено також особисті тексти — уривки листування між художницями Ольгою Морозовою і Фібі Волш під час перших місяців повномасштабного вторгнення, а також фрагменти щоденника Першої світової війни британського історика Джорджа Марра. Ці записи, зроблені понад сто років тому, перегукуються з досвідом сьогодення, ніби простягаючи руку пам’яті через віки.
Інсталяція прикрашена сухими квітами, надісланими з фронту українським мистецтвознавцем, доцентом кафедри мистецтвознавства НАОМА і головним редактором журналу Образотворче мистецтво Володимиром Петрашеком, який нині служить у Збройних Силах України але продовжує видавати журнал . Його жест — це міст між полем бою й полем мистецтва, між щоденним спротивом і збереженням краси.
Інсталяція буде представлена на території Софії Київської, простору, який з XI століття зберігає в собі пам’ять, тишу й духовну опору. Саме тут "тканина часу" поєднує особисту пам’ять і спільну історію, голоси минулого й теперішнього — у дотику, у слові, у квітці, що зберіглася.